logo

Найближча аптека:Аптека №31, Київ, просп. Науки, 4

Гаряча лінія 044 407-90-90

Чарівність фармації і мрія, що стала реальністю

Як часто люди обирають професію до душі і залишаються в ній все життя, власним прикладом доводячи теорію відомого українського філософа Григорія Сковороди про сродну працю, здатну зробити людину щасливою? Завідувачка аптекою №59 КП “Фармація” Людмила Косяк переконана: “Я правильно обрала свою професію, і вона ніколи мене не розчаровувала”. І це не лише викликає повагу, але й довіру, адже пані Людмила працює на цій посаді вже 30 років, а в цілому в мережі комунальних аптек столиці — 35 років.


Людмила Яківна народилася у місті Жмеринка на Вінниччині. Саме у рідному місті ще маленькою дівчинкою Люда приходила на роботу до мами своєї подруги — та працювала асистентом у міській аптеці. Зайти у приміщення, де виготовлялися ліки, дівчатка не могли, але те, що вони бачили у прочинені двері, зачаровувало. Для юної душі Людмили це було своєрідне таїнство цієї не надто поширеної на той час професії. Ця таємничість процесу творення ліків, можливість бути причетним до процесу зцілення, допомагати людям — все це вабило і надихало. Тож, закінчивши з відзнакою школу, Людмила подалася вступати до вузу, щоб здобути професію провізора. Але високий конкурс не дозволив скоротити шлях до омріяної професії, і дівчина вступила до Київського фармацевтичного училища.
Згодом із “червоним” дипломом в руках та вірою у свої сили, Людмила Яківна вирушила за розподілом на своє перше робоче місце. Це була сільська аптека у Черняхові Кагарлицького району, де героїня цього нарису почала працювати асистентом провізора. Це була робота, безпосередньо пов'язана з виготовленням лікарських препаратів. П'ять років пані Людмила працювала у цьому мальовничому селі на березі Дніпра, допомагаючи місцевим жителям боротися з недугами за допомогою лікарських засобів, які готувалися в центральній аптеці.
“Спогади про цей час — надзвичайно теплі, - пригадує Людмила Яківна. - Я тоді винаймала кімнату у однієї місцевої пані. Чим мені запам'ятався Черняхів, - це неймовірно добрими та щирими людьми, які там живуть. Коли я йшла селом, люди казали: “наша аптекарша пішла”. Я ж була ще дуже молода, недосвідчена, але мені довіряли, підтримували”. Працювати у аптеці для Людмили Яківни було дуже цікаво. На той час це була досить таки велика аптека — вона обслуговувала 8 фельдшерсько-акушерських пунктів та лікарню на 50 ліжок. Разом з колегами пані Людмила готувала стерильні розчини для внутрішньовенного застосування, мазі, краплі, порошки та багато інших лікарських форм різних препаратів.
“До речі, саме у Черняхові я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком”, - з посмішкою пригадує Людмила Яківна перші дні свого кохання. Пан Косяк тоді працював інспектором у центральній районній аптеці і приїхав з перевіркою до Черняхова. Так і відбулося знайомство, а через рік молодята побралися.
Здобувши досвід практичної роботи, Людмила Яківна вирішила продовжити навчання за фахом і вступила на стаціонар до Харківського фармацевтичного інституту. І вже як досвідчений фахівець з вищою освітою пані Людмила поїхала працювати провізором за направленням до столиці. Це була аптека №10 на Подолі у мережі, яка згодом стала комунальним підприємством “Фармація”. Потім Людмила Яківна очолила невеличку аптеку на Лісовому масиві, де пропрацювала кілька років, і взялася в буквальному сенсі будувати нову аптеку на житловому масиві “Троєщина”.
Це був час, коли тільки-тільки будувався новий масив. Там не було жодної аптеки. І щоб реалізувати потребу населення нового мікрорайону, забудовник став зводити будівлю аптеки. Щоб нова аптека відповідала всім вимогам, районна влада запросила проконтролювати будівництво фахівця з фармації. Так Людмила Косяк почала брати участь у нарадах з будівництва, відвідувала будівельний об'єкт особисто, давала поради та спілкувалася з будівельниками. Від закладання фундаменту і до перерізання червоної стрічки з нагоди відкриття Людмила Яківна була безпосереднім учасником будівництва аптеки №59, а коли аптека відкрилася, - почала працювати завідувачем і працює тут і досі.
“Я дуже люблю свою професію, і ніколи мені не доводилося шкодувати про свій вибір, - ділиться думками Людмила Косяк. - У нас дуже хороший колектив, всі професійні та грамотні фахівці. Як керівник я — вимоглива, без цього неможливо працювати на керівній посаді. Але я завжди підтримую своїх колег, стараюся допомогти, коли це потрібно”. Багато і завідувачу, і колективу доводиться навчатися, адже від професіоналізму провізора, фармацевта залежить здоров'я людей. Звичайно, що є і непрості моменти в роботі — переважно, пов'язані з системними змінами в галузі охорони здоров'я. Аптека повинна виконувати зобов'язання за угодами з лікувально-профілактичними закладами щодо надання ліків за безоплатними рецептами, але нормативні нововведення призвели до великої дефектури ліків. “Це у нас сьогодні викликає найбільшу стурбованість, адже це — ліки життєвої необхідності. Втім, ми сподіваємося, що найближчим часом всі ці питання буде вирішено”, - висловила надію Людмила Яківна.
Аптека №59 — це дітище Людмили Косяк, яке з'явилося та зростало за її безпосередньої участі, розвивалося її стараннями. Це одна з небагатьох універсальних аптек столиці, де лікарські форми готують в умовах аптеки: мікстури, порошки, мазі, розчини, краплі. Тут є всі умови для зберігання та реалізації інсулінів, відпуску ліків за безоплатними рецептами, є всі необхідні ліцензії на реалізацію різних груп лікарських засобів. Аптека працює за соціальними програмами, такими як “Картка киянина”, за якою надається знижка на всі лікарські засоби, а також можливість придбати 211 препаратів за спеціальною — чи не найнижчою у Києві ціною.
Сьогодні ця аптека обслуговує 2 поліклініки за угодами про відпуск ліків за безоплатними рецептами, працює 2 кіоски безпосередньо в цих лікувально-профілактичних закладах - для наближення надання медичної допомоги населенню. За місяць аптека №59 відпускає ліки за близько 400 тисячами безоплатних рецептів. Така робота потребує обліку та контролю, але передусім — замовлення товару, аби пацієнти могли вчасно отримати свої ліки. Замовити, отримати, перевірити на відповідність документації та вимогам якості, промаркувати, правильно розмістити по місцях зберігання відповідно до вимог та фармакологічних груп - зазвичай це робота для завідувача та двох працівників зміни. В цілому ж колектив аптеки сьогодні — це 21 професіонал фармацевтичної справи.
Кожен день завідувача аптекою починається зі спілкування з колегами: як вони почуваються, який у них настрій, чи все гаразд удома, - аби нічого не заважало допомагати людям, які прийдуть до аптеки не лише по ліки — по розуміння, по добре ставлення, по підтримку. Щоденно Людмила Яківна також проводить контроль фармацевтичного порядку та відповідності санітарно-гігієнічного стану в аптеці, навчає молодих фахівців. На базі цієї аптеки проходять практику студенти фармацевтичних училищ та вузів, навчаються інтерни. Багато з них потім повертаються сюди працювати, вливаються у великий та дружній колектив “Фармації”.
Поза роботою Людмила Яківна полюбляє куховарити та захоплюється подорожами. Одна з останніх, що запам'яталися найбільше, - це спільна з колективом аптеки екскурсія до Умані з відвідуванням дендрологічного парку “Софіївка”. А незабаром пані Людмила з чоловіком вирушать у довгоочікувану подорож до Страсбургу, де у Раді Європи працює юристом їх син.
“Головне в житті — це здоров'я, а головне в нашій професії — здоров'ю не нашкодити. А для цього потрібні знання, - ділиться враженнями від професії Людмила Яківна. - Фармація для мене — це можливість допомагати людям, допомогти їм одужати, переконати, що ліки потрібно приймати, що вони дійсно допоможуть. А коли потім людина повертається до аптеки подякувати — розумієш, що твоя робота не марна”.